Наша медицина летить у прірву швидше, ніж нам здається: Як Співоплата може врятувати медицину в Україні

Роздуми про медицину – автор Закорчемний Олег Орестович

Ми всі хочемо вірити, що в разі нещастя або хвороби медична система врятує нас. Але чи варто вірити системі, яка може забезпечити лише на 1/3 наших потреб? В даному розділі ми поглянемо на статистику, факти і реальні історії, щоб зрозуміти, як далеко ми від “ідеальної” медицини.

Ви коли-небудь задумувалися, чому ваш лікар такий «зайнятий»? Або чому по одній вулиці в аптеках ціни на ліки різняться на 20-30% ? чому в наших протоколах лікування немає потрібних вам ліків? Або чому потрібно «подякувати» перед тим як лікуватися?

Саме ці питання ми і будемо сьогодні розглядати. Але перед тим, хочу зазначити: мета цього тексту не в тому, щоб звинуватити попередників чи теперішніх або ж створити паніку – «зрада» чи все «пропало». Мета – зрозуміти, де ми є сьогодні, чому ми там опинилися, і як з цього вибратися. Це наш спільний аналіз для того, щоб завтра було краще, а не “як завжди.” Запрошую до діалогу.

Розбір Фінансової Моделі: Міфи та Реальність – Медицина

Обіцянки та Реалії: “Гроші Йдуть за Пацієнтом”

Ключовим інструментом фінансування медицини в Україні є Національна служба здоров’я (НСЗУ). Ця система була презентована як панацея, яка забезпечить громадянам доступ до якісної медицини. Ідея звучала просто: “гроші йдуть за пацієнтом”. За цим принципом, кожний громадянин мав би можливість обрати заклад охорони здоров’я, де йому буде зручно лікуватися — незалежно від того, чи є це державною, комунальною або приватною установою.

Принципово нова концепція повинна була змінити стару модель фінансування, в якій кошти часто “застрягали” на рівні адміністрацій і не доходили до кінцевих користувачів — пацієнтів. Проект “єдиного медичного простору” розглядався як відповідь на проблему нерівномірного доступу до медичної допомоги. Пацієнти повинні були мати можливість вибирати медичний заклад відповідно до власних потреб, незалежно від форми власності цього закладу. НСЗУ тоді виступала би як оператор, який перераховує кошти обраному закладу. Щоб в свою чергу стимулювало б «здорову» конкуренцію між закладами охорони здоров’я як на рівні сервісу так і якості медичних послуг.

Ідеальний Світ Зеленої Книги Реформ: Що Планувалося в медицині?

“Зелена книга реформ” представляла собою дорожню карту, згідно з якою фінансування охорони здоров’я в Україні мало бути перебудовано. Основний акцент було зроблено на так званих “фінансових гарантіях”. Згідно з планом, держава мала взяти на себе фінансові зобов’язання для покриття конкретної, «гарантованої» частини медичних послуг, а решту могли б покрити громадяни самостійно або за допомогою медичного страхування. Така модель мала стимулювати розвиток системи медичного страхування, який міг би компенсувати велику частину витрат, яких не вистачає для повного фінансування системи.

Ця схема мала вирішити кілька ключових проблем:

1. Зниження навантаження на державний бюджет: За рахунок співоплати та страхування, держава могла б зосередити свої ресурси на фінансуванні найбільш критичних та есенційних медичних послуг.
2. Стимулювання розвитку медичного страхування: Забезпечення фінансових стимулів для розвитку медичного страхування могло б створити потужний інституційний механізм для забезпечення стабільності фінансування системи охорони здоров’я.
3. Підвищення ефективності та конкурентоспроможності медичних установ: Можливістю вибору між різними формами фінансування, медичні установи мали б стати ефективнішими, намагаючись залучити пацієнтів.

Політичні Рішення та Недоліки Проведення Реформи: Відсутність Співоплати та Нездійснені Обіцянки. Медицина

НСЗУ (Національна служба здоров’я України) була призначена ключовим оператором для реалізації нової моделі фінансування медицини в Україні. Все мало працювати просто: НСЗУ покривала б фінансові гарантії, які були б обіцяні державою, а решта коштів надходила б через систему співоплати або медичного страхування. Однак політична реальність виявилася іншою.

Верховна Рада прийняла реформи частково, відкинувши ключовий елемент співоплати. Це поставило НСЗУ в складне положення. З одного боку, їм наказано покривати 100% витрат на охорону здоров’я, а з іншого — реальних коштів в бюджеті на це не передбачено і що прикро і не могло бути передбачено, бо їх просто не було і не має зараз. Депутати, можливо, хотіли уникнути непопулярного рішення про співоплату, перекладаючи тягар на НСЗУ.

Таким чином, замість того, щоб реформувати систему в корінні, на лад з рекомендаціями “Зеленої книги реформ”, депутати вибрали політично “безпечний”, але функціонально неефективний шлях. Вони відмовилися від співоплати, передавши всю відповідальність за фінансування медичної системи на НСЗУ, не забезпечивши при цьому адекватного фінансування.

Зараз ми маємо делікатну ситуацію: система охорони здоров’я не просто недофінансована, вона ще й перевантажена невиконуваними зобов’язаннями. Це не тільки підриває авторитет НСЗУ, але й ставить під загрозу доступ громадян до якісної медичної допомоги, втягуючи українську медицину в неминучий кризовий вир.

Зразу після голосування, Національна служба здоров’я України (НСЗУ) зайнялася розробкою тарифів на медичні послуги. Метою було покрити всю можливу номенклатуру медичних послуг, відповідно до конституційних вимог. Однак реалії були далеко від ідеалу: призначені тарифи покривали лише приблизно третину реальних витрат медичних закладів.

Таким чином в Україні з’явився унікальний парадокс в системі охорони здоров’я, який виникає на перетині конституційних гарантій і реальної економічної ситуації. Згідно зі статтею 49 Конституції України, кожному громадянину гарантовано право на безкоштовну медичну допомогу, фінансування якої має здійснюватися за рахунок державного бюджету. Однак, в реальному житті, ресурси, виділені через Національну службу здоров’я України (НСЗУ), виявляються недостатніми для покриття всіх потреб у медичній допомозі.

Така ситуація створює юридичний та моральний конфлікт. З одного боку, держава офіційно декларує здатність забезпечити повне медичне обслуговування своїх громадян. З іншого боку, практична реалізація цього принципу натраплює на обмежені фінансові можливості, які часто сягають лише однієї третини від реальних потреб. Водночас, чинне законодавство строго забороняє введення моделі співоплати за медичні послуги, навіть якщо громадянин виражає готовність та здатність доплатити за обрану медичну послугу або процедуру, самостійно чи через виплату медичної страховки.

Паралельно із зазначеними обмеженнями, існує ще один недолік, який є прямим наслідком юридичного конфлікту в системі охорони здоров’я: стримування розвитку медичного страхування. Згідно із Конституцією України, держава має сприяти розвитку медичного страхування. Однак, в контексті повних гарантій від держави через НСЗУ, питання залишається: від яких саме медичних витрат має страхуватися громадянин?

При такій позиції, держава фактично створює бар’єр для розвитку медичного страхування, оскільки знижує мотивацію громадян звертатися до страхових компаній. Вони можуть поставити запитання про доцільність платити за додаткове страхування, якщо держава теоретично гарантує безкоштовну медичну допомогу.

Низькі тарифи та спотворена конкуренція: дилема української медичної системи

Сучасна фінансова модель охорони здоров’я в Україні залишає багато питань без відповіді. Однією з основних проблем є дестабілізація конкурентного середовища. Це починається з того, що Національна служба здоров’я України (НСЗУ) встановлює невиправдано низькі тарифи для медичних послуг. Ці тарифи далекі від реальних витрат медичних закладів, і фактично покривають лише третину від реальної вартості послуг.

На практиці це веде до того, що місцеві та державні органи змушені субсидувати заклади охорони здоров’я, покриваючи дефіцит за рахунок державних або місцевих бюджетів. Це, у свою чергу, призводить до пасивної позиції адміністрації медичних закладів: навіщо шукати шляхи оптимізації та раціоналізації, якщо можна розраховувати на безумовну фінансову підтримку з бюджету?

Крім цього, низькі тарифи породжують інші соціально-економічні проблеми. Наприклад, вони знижують інвестиційну привабливість медичної галузі для приватного капіталу. Приватні медичні заклади, які фінансуються за рахунок власних доходів та інвестицій, не можуть конкурувати з державними на нерівних умовах.

Більш того, ця ситуація гальмує розвиток медичного страхування — фінансового інституту, який є ключовим елементом макроекономічної стабільності не тільки у сфері охорони здоров’я, але і для держави загалом.

На жаль, всі ці фактори разом не тільки підривають основи сучасної української медицини, але і змушують нас задуматися про її майбутнє. Чи будемо ми і надалі справлятися з послідовним зниженням якості медичних послуг, або зробимо відповідні кроки для змін?”

Ця ситуація породила кілька негативних наслідків:

Це не просто збільшило фінансовий тиск на ці установи, але і створило ризик втрати важливих центрів наукових досліджень і клінічної практики, які забезпечують спеціалізовану медичну допомогу на високому рівні. Зрештою, це ще більше обмежує доступ громадян до якісної медичної допомоги.

Як такі ідеї нас скинули на Дно?

Зараз ми опинилися в ситуації, коли недофінансованість, недостатнє матеріально-технічне забезпечення, корозія кадрового потенціалу та нездатність розвивати медичне страхування ставлять під загрозу стабільність всієї системи охорони здоров’я в Україні.

Система фінансування, яка мала б гарантувати доступ до якісних медичних послуг, замість цього виводить українську медицину на грань виживання. Лікарні, які не змогли адаптуватися до низьких тарифів, зокрема деякі відомі медичні інститути, опиняються на межі фінансової стабільності, ризикуючи своїм існуванням.

На цьому фоні, одним з найбільших прогалин в наявній моделі є відсутність ефективного медичного страхування. У розвинених країнах цей фінансовий інститут не просто підтримує галузь охорони здоров’я, але і є ключовим елементом макроекономічної стабільності. У нашому випадку, цей потенціал не тільки недореалізований, але і блокований через нормативні обмеження, поставляючи Україну в незавидне положення на шляху до сучасної, ефективної системи охорони здоров’я.

Ми опинилися в ситуації, де нереалістичні обіцянки щодо медичного обслуговування перетворюються на тягар для системи охорони здоров’я. З одного боку, держава обіцяє покрити всі витрати через Національну службу здоров’я України (НСЗУ), але на практиці може забезпечити лише частку потреб.

Це призводить до кількох серйозних проблем та підсумків:

Якщо ця ситуація не буде виправлена, є ризик подальшого погіршення стану системи охорони здоров’я: зниження якості медичних послуг, відтік кваліфікованих кадрів, зростання незадоволення серед населення та, в кінцевому рахунку, загроза національній безпеці через неефективну систему охорони здоров’я.

Враховуючи всі ці фактори, ми можемо зрозуміти, що докорінна переоцінка підходів до фінансування та організації медичної сфери є не тільки бажаною, але і життєво необхідною. Тільки комплексні, глибоко продумані рішення можуть вивести українську медицину з гострого кризового стану і забезпечити її стабільний розвиток.

Шляхи Виходу з Кризи: Конкретні Кроки для Відновлення та Розвитку Медичної Системи України

Зараз саме час для нас всіх серйозно замислитися над подальшими діями. Криза, яка вразила нашу медичну систему, не вирішиться сама по собі. Тут необхідний спільний, координований зусилля всіх стейкхолдерів — від медичних працівників до громадян та державних структур. Лише разом ми зможемо знайти ефективні шляхи виходу з цієї складної ситуації.

Пропоную свої ідеї та думки над чим слід замислитись в першу чергу і ось перелік конкретних кроків для відновлення та розвитку медичної системи України:

1. Запровадження Співоплати: Введення системи, де пацієнти мають можливість доплачувати за певні види медичних послуг. Це дозволить частково компенсувати недофінансування системи з боку держави.
2. Перегляд Фінансової Моделі: Адаптація тарифів НСЗУ таким чином, щоб вони були відповідними до реальних витрат медичних закладів.
3. Стимулювання Розвитку Медичного Страхування: Розробка законодавчих механізмів для сприяння розвитку приватного медичного страхування.
4. Підвищення Престижу Медичної Професії: Підвищення заробітної плати, соціальних гарантій, та інші форми стимулювання для залучення та утримання кваліфікованих медичних кадрів.
5. Моніторинг та Контроль Якості: Систематичний збір та аналіз даних для слідкування за якістю медичних послуг.
6. Публічна Прозорість: Забезпечення відкритості і доступності інформації про фінансування, кадровий склад, якість послуг, і так далі.
7. Заохочення Інновацій та Інвестицій: Введення податкових стимулів, державних грантів на наукові дослідження, та інших механізмів для приватного сектору.
8. Освіта та Інформація: Надання доступу до якісної медичної інформації для громадян з метою підвищення рівня здоров’я нації.
9. Медичне Самоврядування: Створення системи, яка дозволить медичним працівникам мати більший вплив на прийняття рішень в системі охорони здоров’я.
10. Зміна Моделі Управління в ЦОВ: Реформування системи призначення заступників міністра та переходу на ефективніші моделі управління, як вертикальні, так і горизонтальні, в залежності від конкретних потреб системи.

Чому Слід Почати з Впровадження Співоплати?

В умовах хронічного недофінансування медичної системи України, впровадження співоплати стає не тільки можливим, але і необхідним кроком на шляху до її стабілізації. Співоплата може заповнити фінансову прогалину, яка не покривається державним бюджетом, і зробити медичну допомогу більш доступною та якісною.

Додаткове Фінансування: Частка, яку платять пацієнти, може бути використана для покращення якості медичних послуг, забезпечення закладів сучасним обладнанням, та підвищення зарплат медичних працівників.

Справедливість: Система співоплати допоможе сфокусувати державні ресурси на наданні безкоштовної медичної допомоги в критичних випадках, де відмова у лікуванні може загрожувати життю.

Відповідальність: Введення співоплати може збільшити відповідальність пацієнтів за вибір медичних послуг, змусивши їх бути більш уважними до власного здоров’я.

Транспарентність і Контроль Якості: За умови правильного законодавчого регулювання, співоплата може служити механізмом для оцінки якості наданих послуг.

Підготовчий Крок до Медичного Страхування: Співоплата може служити перехідним етапом до впровадження повноцінної системи медичного страхування, яка є нормою в розвинених країнах.

Впровадження співоплати вимагає чіткого регулювання та громадського обговорення, але враховуючи всі переваги та можливості, які вона відкриває для охорони здоров’я, цей крок варто розглядати як першочерговий.

Регулювання Конституційного Бар’єру: Стаття 49 Конституції України

Стаття 49 Конституції України гарантує безкоштовну медичну допомогу в державних та комунальних установах охорони здоров’я. Однак ця стаття може стати перешкодою на шляху впровадження системи співоплати, якщо не врегулювати поняття “медична допомога” та “медичне обслуговування.”

Зміни в Поняттях “Медична Допомога” та “Медичне Обслуговування”

Медична Допомога: Це буде визначено як невідкладна медична допомога, яка надається в станах, що безпосередньо загрожують життю пацієнта. У таких випадках, згідно з Конституцією, допомога повинна бути безкоштовною та негайною.

Медичне Обслуговування: Це буде включати в себе планові медичні послуги, діагностичні процедури, консультації, реабілітаційні послуги тощо. Для цього типу медичних послуг може бути запроваджена система співоплати.

Ці зміни потребують внесення корективів до закону “Основи законодавства України про охорону здоров’я,” де ці поняття буде чітко регульовано, щоб не було юридичного конфлікту з Конституцією.

Таким чином, внесення цих корективів не тільки забезпечить правову чіткість, але і дозволить реалізувати систему співоплати так, щоб вона була відповідною до конституційних норм та реалій сучасної медицини в Україні.

Адаптація Тарифів НСЗУ: Низькі чи Високі ?? де правда ?? Світовий досвід

Слідуючи за системою співоплати, наступний важливий етап це перегляд та адаптація тарифів, які встановлені Національною службою здоров’я України (НСЗУ). Ці тарифи мають відображати не тільки реальні витрати медичних закладів, але і гарантувати їхнє подальше функціонування та розвиток.

Німецький Досвід у Затвердженні Тарифів

В Німеччині, наприклад, законодавчо затверджено, що тариф на послуги МРТ обстеження не може бути нижчим за встановлений. Це робить з метою забезпечення високої якості послуг, можливості для клінік накопичити кошти на покращення обладнання, і для підтримки престижу медичної професії.

Відповідальність пацієнта: Система співоплати може спонукати пацієнтів бути більш відповідальними за власне здоров’я, в тому числі шляхом профілактики.

Прозорість та громадський контроль: Введення офіційної співоплати може скоротити рівень неформальних платежів і збільшити прозорість фінансування медичної системи.

Високі Тарифи як Гарантія Якості та стимул страхування

Високі тарифи не обов’язково є поганими. Вони можуть служити гарантом якості обслуговування, покращення матеріальної бази, і навіть залучення інвестицій у сектор. З правильно встановленими тарифами, медичні заклади матимуть можливість не тільки виживати, але і розвиватися.

Правильно встановлені високі тарифи мають потенціал не тільки поліпшити якість медичної допомоги, але й сприяти розвитку системи медичного страхування в Україні. Це зокрема важливо, оскільки високі тарифи можуть стати стимулом для громадян придбати страхові поліси.

Чим більше людей зацікавлені в страхуванні, тим нижчі можуть бути страхові тарифи для всіх застрахованих. Це в свою чергу може призвести до того, що рівень покриття медичним страхуванням у країні досягне 90-95%, що є позитивним фактором для макроекономічної стабільності.

Синергія Приватного та Державного Секторів

З відповідними тарифами, приватний медичний сектор не тільки може активізувати свою роботу, але й сприяти створенню єдиного медичного простору в Україні, де якість обслуговування буде високою незалежно від того, який медичний заклад ви обрали.

Таким чином, внесення змін до тарифної політики є критичним кроком у процесі медичної реформи, який має іти паралельно з законодавчими змінами та впровадженням системи співоплати. Адаптація тарифів може значуще вплинути на всеосяжний розвиток медичної системи, зокрема на розвиток медичного страхування як важливого фінансового інструменту.

Зміни до Існуючих Законів: Ключові Пункти та Обґрунтування

Закон “Основи законодавства України про охорону здоров’я”

Мета: Внести зміни в поняття “медична допомога” та “медичне обслуговування” з метою введення системи співоплати.

Обґрунтування: Відмінність в тому, що медична допомога надається в критичних ситуаціях, де відсутність її може призвести до смерті, тоді як медичне обслуговування зазвичай є плановим.

Законодавство щодо тарифів НСЗУ

Мета: Адаптувати тарифи, щоб вони відображали реальні витрати медичних закладів та сприяли розвитку медичного страхування.

Обґрунтування: Високі тарифи можуть стимулювати розвиток медичного страхування, як це є, наприклад, в Німеччині.

Зміни до Податкового кодексу України

Мета: Внести зміни, що стимулюватимуть розвиток медичного страхування та благодійну діяльність в охороні здоров’я.

Обґрунтування:

Медичне страхування: Дозволити компаніям відносити вартість страхових полісів для працівників до витратної частини, що може сприяти зростанню застрахованих осіб та зменшенню тарифів на страхування.

Благодійність: Введення податкових пільг для організацій та осіб, які здійснюють благодійну діяльність на користь медичної сфери, може стимулювати додаткове фінансування.

Інші можливі стимули можуть включати податкові знижки для медичних установ, які інвестують у новітні технології та обладнання, а також податкові пільги для фізичних осіб, які придбають медичні страхові поліси.

Закон України “Про бюджетний кодекс України”: Зміни, що дозволять спрямовувати кошти, отримані від співоплати, на спеціальний рахунок з метою фінансування медичних закладів.

Закони щодо медичного страхування

Мета: Створити сприятливе законодавче середовище для розвитку приватного медичного страхування.

Обґрунтування: Стимулювання розвитку медичного страхування може забезпечити додаткові ресурси для медичної системи.

Закони щодо соціальних гарантій медпрацівників

Мета: Підвищення заробітної плати, надання соціальних гарантій.

Обґрунтування: Це необхідно для підвищення престижу медичної професії та залучення кваліфікованих фахівців.

Закони щодо медичного самоврядування

Мета: Забезпечити участь медичних працівників у прийнятті ключових рішень.

Обґрунтування: Забезпечення більш ефективного та збалансованого управління в медичному секторі.

Ці законодавчі ініціативи не потребують змін до статті 49 Конституції України, оскільки вони спрямовані на оптимізацію фінансування та управління в медичному секторі, а не на обмеження доступу до медичної допомоги.

ВИСНОВКИ ПЕРШОЇ ЧАСТИНИ ЦИКЛУ СТАТЕЙ “РЕФОРМА МЕДИЧНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ: ШЛЯХИ РОЗВИТКУ”

За завершенням першої з чотирьох статей, призначених для глибокого аналізу і конструктивного обговорення шляхів вдосконалення охорони здоров’я в Україні, можна сформулювати ключові висновки.

Співоплата та Тарифи: Перший крок до стабільності фінансової моделі охорони здоров’я в Україні полягає в деталізованому перегляді існуючих тарифів НСЗУ. Тут ідеться не лише про підвищення тарифів, але й про їх адекватність та відповідність реальним витратам медичних закладів. Запровадження системи співоплати може виявитися інноваційним рішенням, що зменшить навантаження на державний бюджет.

Податковий Кодекс і Стимулювання: Податкова політика може слугувати важливим інструментом стимулювання приватного медичного страхування та благодійності в сфері охорони здоров’я. Це, в свою чергу, може стати кроком до розширення джерел фінансування і підвищення ефективності системи.

Ці законодавчі зміни мають не просто поліпшити становище в галузі охорони здоров’я, але і започаткувати нову еру медичної допомоги в Україні, де кожен громадянин отримає вчасну та якісну медичну допомогу.

У наступних частинах циклу ми зосередимося на інших ключових питаннях: управлінні медичними установами, ліцензуванні, престижі медичної професії, єдиному медичному просторі та ролі лікарських засобів в системі охорони здоров’я. Ці теми не менш важливі та потребують глибокого і системного підходу для досягнення стабільності та прогресу в українській медицині.

Заклик до Об’єднання Зусиль та Публічного Обговорення

Безсумнівно, питання охорони здоров’я є одним з найбільш критичних в Україні. Проте, жодна реформа не буде ефективною без активної участі всіх стейкхолдерів: від звичайних громадян до медичних фахівців, від НСЗУ до законодавчої влади. У цьому контексті, наша стаття та висунуті тези є лише вступом в широке обговорення, яке має стати каталізатором реальних змін.

Враховуючи суб’єктивний характер цих пропозицій, ми закликаємо до активного діалогу та обговорення. Для досягнення реальних результатів потрібна синергія зусиль від усіх учасників процесу.

Якщо у вас є пропозиції, коментарі або інші думки щодо цього важливого питання, будь ласка, зв’яжіться з нами. Ви можете написати на WhatsApp за номером 097-38-39-207 або відправити лист на електронну адресу zakoleg @ ukr.net

Разом ми можемо зробити систему охорони здоров’я в Україні дійсно ефективною, доступною і прозорою для кожного громадянина.

Перехід на головну сторінку